“Чому мама обрала мого вітчима замість мене: роки потому я дізналася правду”

Я ніколи не знала свого батька. Моя мама, Оксана, народила мене, коли їй було вже за тридцять. Вона завжди казала, що думала, що ніколи не закохається і не вийде заміж. Але життя сповнене сюрпризів. Коли мені виповнилося 8 років, у наше життя увійшов чоловік на ім’я Костянтин. На той час я не розуміла, що відбувається.

Костянтин був чарівним і здавався дуже щасливим з моєю мамою. Вони познайомилися на місцевому громадському заході, і незабаром він почав регулярно приходити до нас на вечерю. Я пам’ятаю, як відчувала суміш цікавості та ревнощів. Моя мама завжди була моєю найкращою подругою, і раптом вона почала ділити свій час і увагу з кимось іншим.

З часом Костянтин переїхав до нас. Спочатку було цікаво мати когось нового поруч. Він приносив подарунки і розповідав смішні історії. Але з часом все почало змінюватися. Костянтин вже не був таким дружнім, як спочатку здавався. Він почав дратуватися через дрібниці, як-от залишені іграшки або занадто гучний шум.

Одного вечора я підслухала розмову між мамою і Костянтином, яка змінила все. Вони сперечалися на кухні, і я чула, як голос Костянтина підвищується від гніву.

“Оксано, я більше так не можу жити! Або вона, або я,” кричав Костянтин.

Моє серце опустилося, коли я зрозуміла, що вони говорять про мене. Я не могла зрозуміти, чому Костянтин не хоче мене поруч. Я намагалася бути хорошою дитиною, але здавалося, що нічого з того, що я робила, ніколи не було достатньо.

Через кілька тижнів мама посадила мене для серйозної розмови. Вона пояснила, що Костянтину запропонували роботу в іншій області і що вони планують переїхати. Але був один нюанс – я не поїду з ними. Замість цього я залишуся з бабусею та дідусем.

Я відчула хвилю плутанини та зради. Як могла моя мама обрати Костянтина замість мене? Вона намагалася запевнити мене, що це для мого ж блага, що я буду щасливішою з бабусею та дідусем. Але глибоко в душі я знала правду – Костянтин просто не хотів мене поруч.

День їхнього від’їзду був одним із найважчих днів у моєму житті. Я дивилася, як вони пакують машину і від’їжджають, залишаючи мене стояти на ґанку з бабусею та дідусем. Я відчувала себе покинутою і самотньою.

Минали роки, і я виросла з бабусею та дідусем. Вони були добрими і люблячими, але це було не те саме, що мати маму поруч. Я часто замислювалася над тим, яким було б моє життя, якби Костянтин не з’явився в нашому житті.

Коли мені виповнилося 18 років, я вирішила зв’язатися з мамою. Ми мало спілкувалися за ці роки, але мені потрібні були відповіді. Ми зустрілися в маленькому кафе в місті, і коли ми сіли за стіл, я побачила провину в її очах.

“Мені дуже шкода, Анастасіє,” сказала вона, сльози текли по її обличчю. “Я думала, що роблю те, що краще для тебе.”

Я слухала, як вона пояснювала, що Костянтин поставив їй ультиматум – або він, або я. Вона зізналася, що обрала його через страх залишитися самотньою знову. Це була болісна правда, але вона дала мені певне завершення.

Зрештою, наші стосунки з мамою ніколи повністю не відновилися. Шрами від покинення були занадто глибокими. Костянтин зрештою залишив її заради іншої жінки, і вона залишилася збирати уламки свого життя знову.

Життя не завжди має щасливі кінцівки, і іноді люди, яких ми любимо, роблять вибір, який завдає нам глибокого болю. Але через все це я навчилася знаходити силу в собі і цінувати любов та підтримку тих, хто дійсно піклується про мене.