“Моя Свекруха Залишила Мене Без Дому. Що ж, Зробимо Те, Що Потрібно”

Оксана завжди була тією людиною, яка вірила в сім’ю понад усе. Вона вийшла заміж за Романа п’ять років тому і з самого початку намагалася побудувати добрі стосунки з його родиною, особливо з його матір’ю, Галиною. Галина була вдовою і завжди була близька зі своїми двома синами, Романом і Богданом. Оксана знала, що здобути схвалення Галини було важливо для гармонійного сімейного життя.

З самого початку Оксана робила все можливе, щоб допомогти Галині. Вона щотижня приносила їй продукти, возила її на прийоми до лікаря і навіть водила її на обіди у вихідні. Галина здавалася вдячною за допомогу, часто висловлюючи свою подяку теплою усмішкою і щирим “Дякую, дорога.”

Роман і Оксана багато разів обговорювали своє майбутнє. Вони обидва погодилися, що володіння будинком було пріоритетом. Роман згадував, що Галина обіцяла подарувати кожному зі своїх синів будинок. Це була усна домовленість, але Роман повністю довіряв своїй матері. Оксана, хоча й трохи скептично налаштована, вирішила повірити в цю обіцянку.

Одного вечора, під час вечері в будинку Галини, знову піднялася тема будинків. Галина підтвердила, що має намір подарувати один будинок Роману і інший Богдану. Оксана відчула хвилю полегшення. Нарешті вони могли почати планувати своє майбутнє з певною впевненістю.

Минали місяці, і Оксана продовжувала свою рутину допомоги Галині. Однак вона помітила, що Богдан, молодший брат Романа, почав частіше відвідувати Галину. Богдан був чарівним, але ненадійним. У нього була історія поганих фінансових рішень і він часто покладався на свою родину для вирішення проблем.

Одного дня Оксана підслухала розмову між Галиною і Богданом. Вони знову обговорювали будинки, але цього разу тон був іншим. Богдан благав Галину, пояснюючи, наскільки йому терміново потрібен будинок через фінансові труднощі. Галина здавалася розгубленою, але зрештою погодилася спочатку дати будинок Богдану.

Оксана відчула неспокій, але вирішила поки не згадувати про це Роману. Вона сподівалася, що Галина все ж виконає свою обіцянку їм. Однак тижні перетворилися на місяці, і не було жодних ознак прогресу щодо їхнього будинку.

Одного вечора Роман отримав дзвінок від Галини. Вона звучала схвильовано і попросила його негайно приїхати. Коли вони приїхали, там був і Богдан. Галина пояснила, що віддала будинок Богдану через його нагальну потребу. Потім вона повідомила шокуючу новину: вона вирішила продати залишившийся будинок для покриття несподіваних витрат.

Оксана відчула, ніби земля пішла з-під її ніг. Всі їхні плани, всі їхні мрії про власний дім були зруйновані в одну мить. Роман намагався переконати свою матір, але вона була непохитною. Рішення було остаточним.

Відчуваючи зраду і розбите серце, Оксана і Роман залишили будинок Галини в тиші. Дорога додому була наповнена нестерпною напругою. Коли вони нарешті дісталися додому, Оксана більше не могла стримувати сліз.

“Чому ти мені не сказав?” – запитала вона Романа тремтячим голосом.

“Я не знав,” – відповів він, так само спустошений.

Дні перетворилися на тижні, і напруга в їхніх стосунках зростала. Оксана не могла позбутися відчуття зради не тільки від Галини, але й від Романа за те, що він не передбачив цього. Їхній колись міцний зв’язок почав руйнуватися під вагою розчарування і порушених обіцянок.

Зрештою Оксана зрозуміла, що іноді, незалежно від того, скільки ти даєш або як сильно стараєшся, речі не завжди йдуть за планом. Вона вирішила зосередитися на відновленні свого життя, навіть якщо це означало починати все з нуля.